Страшний суд

« Ще не вмерла Україна,

І слава і воля!»

Просинається з руїнів,

Наша гірка доля!

Задумались вмить сексоти:

Що ж то тепер буде?

Буде «страшний суд», ідіоти!

Народ вас засудить.

І умрете ви за зраду,

(Як ми вже вмирали),

Наше горе – вже позаду,

Щоб ви добре знали.

Історія – як та мода,

Вміє воскресати,

Ось і «страшний суд» народний,

Буде вас карати.

Патріоти України!

ОУН ветерани!

Наше прагнення Єдине!

Хай правда настане!

І віддамо Батьківщині,

Сили до остатку

Слава нашій Україні!

Почнем жить спочатку.

 //вірш написаний у 90х роках, точна дата невідома//

Крути

Нас було шестеро в кімнаті,

Троє з нас – воїни УПА.

Молились ми в скорботнім святі,

Мучила... ненависть сліпа...

А хіба ж можна це простити

Братам «слов’янам» - москалям?

О, скільки я ще буду жити,

Я не прощу їм – ворогам.

Вони нас, триста з лишнім років,

Гризуть як можуть, ті брати,

Кругом – могили лиш високі,

О, Господи, ти нас прости!

Пробач, що ми є християни,

І мушу я ось це писать,

Мені болять нестерпні рани,

Цю біль не можу я здолать.

О, героїчні наші Крути! –

Скорбота вічна і печаль,

Ніколи цього не забути,

Що скоїв нам той брат-москаль.

Вони і зараз ждуть моменту,

Подібно до скорботних Крут,

Щоб брата знищити до щенту,

Ллючи на нас смердючий бруд.

Але, ми – нація терпляча,

Що вже доказано в віках,

Не раз вбивали нас нізащо,

Кати по тюрмах й лагерях.

Але завжди  ми виживали,

І зараз виживемо знов,

О, скільки ж ми від них страждали!

Боже, віддяч за нашу кров. 

                                         30.01.92 р.

Донбас - моя третя батьківщина

Я приїхав в Донбас, признаюсь по неволі,

І не думав тут довго лічити роки.

Але сталося так, що я дякую долі,

Бо знайшов я тут пристань її завдяки.

А приїхав сюди я з далекого Львова,

Щоби.. Захід і Схід об'єднати навік.

Пролетіли роки, як за вітром полова,

А здається це було неначе торік.

Дорогі східняки - яничари, манкурти,

Я звертаюсь до вас, як до рідних братів.

Нам єднатись пора, та ставати до гурту,

Щоби разом здолать наших лютих катів.

Не дивіться дарма на Москву паразитську,

"Старший брат" був і є, й завжди буде таким..

Шовіністом він був більшовицько-фашистським,

І хто був в них нічим, той остався.. ні з чим.

Розраховуймо лиш на свої власні сили,

І будуймо разом власне щастя своє,

Схаменімось усі, й Батьківщину цю милу,

Покохаймо навік, поки час на це є.

Дорогі східняки! Я благаю вас дуже,

Обнімімось, брати, як писав наш Тарас,

Щоб нащадок колись нас усіх не поплюжив,

Національний вогонь щоб в серцях не погас.

                                                             1998 р.