Крути

Нас було шестеро в кімнаті,

Троє з нас – воїни УПА.

Молились ми в скорботнім святі,

Мучила... ненависть сліпа...

А хіба ж можна це простити

Братам «слов’янам» - москалям?

О, скільки я ще буду жити,

Я не прощу їм – ворогам.

Вони нас, триста з лишнім років,

Гризуть як можуть, ті брати,

Кругом – могили лиш високі,

О, Господи, ти нас прости!

Пробач, що ми є християни,

І мушу я ось це писать,

Мені болять нестерпні рани,

Цю біль не можу я здолать.

О, героїчні наші Крути! –

Скорбота вічна і печаль,

Ніколи цього не забути,

Що скоїв нам той брат-москаль.

Вони і зараз ждуть моменту,

Подібно до скорботних Крут,

Щоб брата знищити до щенту,

Ллючи на нас смердючий бруд.

Але, ми – нація терпляча,

Що вже доказано в віках,

Не раз вбивали нас нізащо,

Кати по тюрмах й лагерях.

Але завжди  ми виживали,

І зараз виживемо знов,

О, скільки ж ми від них страждали!

Боже, віддяч за нашу кров. 

                                         30.01.92 р.