Невже кінець?

«Невже кінець, і світ я цей покину,

Саме отут, в снігах, на Колимі?

І не побачу більше Україну,

А в більшовицьким скінчуся ярмі?»

Такі сумні думки не раз буяли,

Ще в несвідомій, буйній голові...

Між тим, часи бурхливі нас чекали,

Не віриться, лише, що ми живі.

І ось теперь, в тих спогадах тривожних ,

Часом відраду я б знайти хотів...

Бурхливий час.. Якби лиш було можна,

Я б знов в УПА на крилах полетів.

Простіть мене, усопші побратими

За те, що я донині ще живий,

І не підняв «червоної калини»,

Бо довгий час.. було хоч вовком вий!

Простіть за те, що сили вже не маю,

І інколи я заздрю навіть вам –

Ви  - у віках, при славі та ще й в раю,

А я ще в пеклі на цім світі... сам.  

                                                     7.11.92