27.05.93

Мене не з’їла «мошкара»

В тайзі суровій Забайкалля,

Й не поглинула Ангара

В своєму чорному проваллі.

Мене морози Колими,

Не заморозили на кістку,

Хоч зараз я боюсь зими,

Котра нагадує первістку. 

                                27.05.93

Перемога

Я вісім літ на Колимі,

Про тебе мріяв, Україно!

Але не став я на коліна,

Хоч важко було у ярмі.

І приходилось сльози лить,

Гіркі, мужські безсилля - сльози!

І допікали ще й морози,

Але хотілось дуже жить!

І я в холодний сніг не ліг,

Я йшов... я мучився... не даром,

І перемога незабаром

                 мені вклонилася до ніг.

                                    

                                   13.11.90

Невже кінець?

«Невже кінець, і світ я цей покину,

Саме отут, в снігах, на Колимі?

І не побачу більше Україну,

А в більшовицьким скінчуся ярмі?»

Такі сумні думки не раз буяли,

Ще в несвідомій, буйній голові...

Між тим, часи бурхливі нас чекали,

Не віриться, лише, що ми живі.

І ось теперь, в тих спогадах тривожних ,

Часом відраду я б знайти хотів...

Бурхливий час.. Якби лиш було можна,

Я б знов в УПА на крилах полетів.

Простіть мене, усопші побратими

За те, що я донині ще живий,

І не підняв «червоної калини»,

Бо довгий час.. було хоч вовком вий!

Простіть за те, що сили вже не маю,

І інколи я заздрю навіть вам –

Ви  - у віках, при славі та ще й в раю,

А я ще в пеклі на цім світі... сам.  

                                                     7.11.92

По своєму я вірю в Бога...

По своєму я вірю в Бога.

По своєму Йому молюсь.

Стараюсь не чинити злого

Та неприємного комусь.

Люблю я правду, справедливість

Та Україну... понад усе!

І думаю, що Божа милість,

Мені спасіння принесе.

А часом я, повірте, нарікаю

Таки на Бога і тому,

Що Він нещадно все карає

Мій любий нарід... І чому?

Чому й за віщо?.. Чим ми гірші

Від німців, греків, росіян?

Невже такі ми є вже грішні?

Мені здається – це обман.

Обман диявольський... їй-Богу,

Він провокує проти нас

Весь світ й найсправедливішого Бога..

Але я вірю, прийде час,

І Бог обман цей розгадає,

І знищить дьявола ураз

І назавжди!.. І я чекаю

На цю подію увесь час.

 1.04.97

Заповіт

Як умру, то поховайте

Мене... де прийдеться.

Лиш поглибже заривайте,

Бо мені здається,

Що нащадок наш всесильний,

Для якихось цілей,

Розруйнує склеп могильний

Й моє грішне тіло,

Буде на сміттю валятись..

Та ще і смердіти,

А поблизу можуть гратись

Правнучата-діти.

Я хотів бі після смерті,

Хоч би років двісті,

В дерев'яному конверті,

На одному місці,

Полежать собі спокійно,

Помріять, поплакать,

Та про неньку - Україну

З Богом побалакать...

На тім світі, я надіюсь,

Що зустрінусь з Богом.

Розповім йому, як вмію,

Про свою тривогу.

Мушу сміло запитати,

За яку провину,

Він прирік отак страждати

Нашу Україну.

Хто молиться йому краще, 

Ніж наш вкраїнці?

Ми, щоправда,  не ледащі,

Не гірші ніж німці.

Але ж німці мають волю,

І державу мають.

Українці лиш в неволі

Тебе прославляють..

Боже, Боже, ти ж всесильний,

І для всіх єдиний.

Ти ж усіх нас ліпиш пильно

З однієї глини,

Щоб усі Тебе вважали,

Будь же справедливий!

Є в усіх людей - держави. 

В Україні милій,

Триста з лишком літ немає

Рідної, своєї..

Будь нам другом -

Ми благаєм,

Потім судією..

Як умру, то поховайте

Мене де прийдеться,

Але рідні мої, знайте,

Доки серце б'ється,

Я думками був, є й буду

В Галицьких теренах

Та ніколи не забуду,

Тризуб на знаменах.

Вічно буду я страждати

На дві половини,

Там - вітчизна, батько й мати,

Тут - діти й дружина...

Але це не так вже важно,

Була б Україна.

Самостійна, як поважна,

Та щоб не в руїнах...

На могилі моїй хочу,

Щоб був хрест з Тризубом.

Може чиїсь добрі очі

Й справедливі губи,

Побачивши таке диво,

Мовлять: Українець

Спочиває тут щасливо,

Як чванливий німець.

А нащадків я благаю:

Любіть Україну.

Переконливо я знаю,

Таку батьківщину,

Ні один нарід на світі 

Їй - богу не має,

Де ласкаво сонце світить

І пісня лунає.

Любіть нашу Батьківщину

Так, як ми любили.

Не вагаючись я згину,

За Неї, за милу. 

О, Господи!..

Я все життя люблю щось майструвати,

І тим самим в житті залишу слід,

І ще люблю... люблю вірші писати,

Такий собі, як бачте... індивід.

І понад все люблю я Україну,

За неї я страждаю все життя,

За неї я, нещасний, і загину,

І в цім своє вбачаю майбуття.

Може колись, нащадок благородний,

Й мені поставить.. пам'ятник "святий",

І скаже : "Жив колись.. поет народний,

Як всі поети скромний і простий."

О, Господи!  Якщо ти є на світі,

Тож до моїх прислухайся думок,

Та і даруй в новім тисячолітті,

Нам.. Президента.. Лесі на зразок.

Щоб був палким та справжнім патріотом,

Щоб Україну так любив, як ми!

Щоб справедливим був, не ідіотом,

Щоб пам'ятав про тих.. що з Колими.

О, Господи! Якщо ти є на світі,

Тож до моїх прислухайся думок!?..

Нюренберг ІІ

Я не маю права зараз вмерти,

Не діждавшись Нюренбергу – два,

І наразі хочу я… сказати:

Провались проклятая Москва!!

Провались разом з своїм Союзом.

Тебе світ людський давно прокляв,

О, примарна ти морська медузо

Кругом тебе світ живий зів’яв.

О, Москва – гніздо царів, генсеків,

Логово страшне КПСС!..

Скільки ти замордувала зеків?!!

Тебе жде ще кара із небес.

Скільки ти отих… «врагов народа»

Положила в землю без вагань

Тих, що так любили лиш свободу…

О, Москва, яка ж ти .. сука-«дрянь»…

 

                                   08.03.2000р.